в означеннях
Тлумачення, значення слова «Відміна»:

ВІДМІ́НА, и, жін.

1. Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 251).

2. Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. Визнаючи наявність спільних рис вищої нервової діяльності у людини і тварин, І. П. Павлов у той же час указував і на відміни в них (Вісник АН УРСР, 9, 1949, 31); Подібності, так само як і відміни, допомагають краще відчути, як художній твір відбиває велику правду життя (Радянське літературознавство, 9, 1965, 18).
 На відміну від кого, чого — інакше ніж хтось, щось; у протилежність, на противагу кому-, чому-небудь. Пушкін, на відміну від багатьох своїх сучасників, не був схильний ідеалізувати буржуазний порядок, що встановився у Сполучених Штатах (Літературна газета, 9.VI 1949, 1).

3. Зміна, переміна чого-небудь. Для одміни ми їздили в море ловити рибу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300); Восени кожен день — якась відміна: то зів'яла стеблина, то зелений пожовк... (Максим Рильський, I, 1956, 216); Весна принесла чималі одміни в її серце (Михайло Стельмах, II, 1962, 332).

4. рідко. Те саме, що скасування. Відміна кріпосного права.

5. грам. Група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень. Відміна — група імен, що мають спільні особливості відмінювання, пов'язані з характером основи (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 27).

6. діал. Виродок. — Де ті відміни [брати] могли подітися? — муркотів сам до себе Стефко (Іван Франко, VI, 1951, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 606.

Коментарі (0)