в означеннях
Тлумачення, значення слова «Відмінник»:

ВІДМІ́ННИК, а, чол.

1. Учень, який вчиться на «відмінно». Діти в мене хороші, не жаліюсь, обоє відмінники, обоє роботящі (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 685).

2. чого. Звання, яке надається тому, хто дуже добре працює, сумлінно виконує свої обов'язки. Учитель-відмінник;
//  Той, кому надано це звання. Солод.. міг би стати відмінником бойової підготовки (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 88); Відмінник народної освіти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 606.

Коментарі (0)