ВІДНО́СИНИ, син, мн. Стосунки, зв'язки, взаємини
між ким-небудь. Здавалося, що цей розділ вплинув
корисно на відносини між братами (Іван Франко, VI, 1951, 248); —
Якщо навіть так, то хіба це може впливати на особисті
відносини? (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 102);
// до кого, заст.
Ставлення, прояв почуттів. Мої відносини до панни Анелі
тривожать мене (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); В її
відносинах до старшого брата і сестри чується глухий
антагонізм (Леся Українка, III, 1952, 718).
▲ Виробничі відносини див. виробничий; Економічні
відносини див. економічний; Суспільні відносини див.
суспільний.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 612.