Словник української мови

ВІДНО́СИНИ, син, мн. Стосунки, зв'язки, взаємини між ким-небудь. Здавалося, що цей розділ вплинув корисно на відносини між братами (Іван Франко, VI, 1951, 248); — Якщо навіть так, то хіба це може впливати на особисті відносини? (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 102);
//  до кого, заст. Ставлення, прояв почуттів. Мої відносини до панни Анелі тривожать мене (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка, III, 1952, 718).
▲ Виробничі відносини див. виробничий; Економічні відносини див. економічний; Суспільні відносини див. суспільний.