ВІК, у, чол.
1. Тривалість життя людини, тварини,
рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько
віку жити (Іван Котляревський, I, 1952, 225); Минула половина її
літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік
(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 244);
// Період, ступінь у рості,
розвитку людини; літа. Судді тебе й закони запятнали,
Тюрма підтяла вік твій молодий (Іван Франко, XIII, 1954, 406);
На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком
(Юрій Смолич, Мир.., 1958, 226);
// Відрізок життя людини
від зрілого періоду до смерті. Вибирай жінку на цілий
вік (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 116).
♦ Від роду (зроду)-віку див. рід; Вік вікувати
(звікувати): а) (з ким) жити до смерті з кимсь; б) (ким)
бути кимсь до старості. Робота в мене — тихішої не
знайдеш: бакенщиком вік звікував (Олесь Донченко, VI, 1957,
386); Віку доживати (дожити) — жити останній відрізок
життя (звичайно про стару людину). — Дай нам
спокійно віку дожити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 63); До
віку — усе життя, до кінця життя. Невже мені отак
до віку каратись? (Панас Мирний, V, 1955, 239);
Зав'язувати (зав'язати) вік кому див. зав'язувати; Збавляти
(збавити) віку див. збавляти; На віку — протягом
життя. [Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, —
чого з козаком не буває... (Іван Микитенко, I, 1957, 305); На схилі
віку див. схил; Укорочувати (вкоротити) віку див.
укорочувати; У розцвіті віку див. розцвіт.
2. Те саме, що сторіччя. Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7); Уперед до звершення замірів, Що поклав дев'ятнадцятий вік (Павло Грабовський, I, 1959, 394).
3. з означ. Період часу, який виділяється за певними
ознаками; епоха. Час широкого розповсюдження знарядь
праці з міді і бронзи називається в науці бронзовим
віком (Історія УРСР, I, 1953, 21); Ми вступили в атомний
вік, коли атомна енергія використовується в дедалі
ширших масштабах (Наука і життя, 5, 1959, 56); Середні
віки;
// Відрізок часу, який відповідає геологічному
ярусові Землі. До останнього часу в породах
Криворізької серії.. не було знайдено палеонтологічних решток,
за допомогою яких можна було б визначити геологічний
вік порід (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 56).
4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність.
Сьогоднішній вечір їй віком здався (Панас Мирний, III, 1954, 78); Він нас
учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, —
І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії
крилатий (Максим Рильський, II, 1960, 307); Два роки всього
прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки (Євген Кротевич,
Сини.., 1948, 16).
♦ На віки [вічні] — назавжди. Поминай мене, не
удавайся у тугу... прощай на віки вічні!.. (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 78).
5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Тарас Шевченко, I, 1951, 245); І в степах буде вік зеленіти На добро трудова магістраль (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 90).