в означеннях
Тлумачення, значення слова «Вік»:

ВІК, у, чол.

1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (Іван Котляревський, I, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 244);
//  Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (Іван Франко, XIII, 1954, 406); На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 226);
//  Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Вибирай жінку на цілий вік (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 116).
Від роду (зроду)-віку див. рід; Вік вікувати (звікувати): а) (з ким) жити до смерті з кимсь; б) (ким) бути кимсь до старості. Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Олесь Донченко, VI, 1957, 386); Віку доживати (дожити) — жити останній відрізок життя (звичайно про стару людину). — Дай нам спокійно віку дожити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 63); До віку — усе життя, до кінця життя. Невже мені отак до віку каратись? (Панас Мирний, V, 1955, 239); Зав'язувати (зав'язати) вік кому див. зав'язувати; Збавляти (збавити) віку див. збавляти; На віку — протягом життя. [Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, — чого з козаком не буває... (Іван Микитенко, I, 1957, 305); На схилі віку див. схил; Укорочувати (вкоротити) віку див. укорочувати; У розцвіті віку див. розцвіт.

2. Те саме, що сторіччя. Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7); Уперед до звершення замірів, Що поклав дев'ятнадцятий вік (Павло Грабовський, I, 1959, 394).

3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха. Час широкого розповсюдження знарядь праці з міді і бронзи називається в науці бронзовим віком (Історія УРСР, I, 1953, 21); Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (Наука і життя, 5, 1959, 56); Середні віки;
//  Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі. До останнього часу в породах Криворізької серії.. не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 56).

4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність. Сьогоднішній вечір їй віком здався (Панас Мирний, III, 1954, 78); Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, — І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (Максим Рильський, II, 1960, 307); Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16).
На віки [вічні] — назавжди. Поминай мене, не удавайся у тугу... прощай на віки вічні!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 78).

5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Тарас Шевченко, I, 1951, 245); І в степах буде вік зеленіти На добро трудова магістраль (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 671.

Коментарі (0)