в означеннях
Тлумачення, значення слова «Вінчик»:

ВІ́НЧИК, а, чол.

1. Зменш.-пестл. до вінець 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії — і зник (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 109).

2. рідко. Те саме, що віночок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій — іскрилися (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 86); А в степу жита хвилюють, Стиглим колосом цілують, Мов сп'янілі з спеки трошки, Сині вінчики волошки (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 64).

3. рідко. Те саме, що вінця. Мама страшно плакала, всі їй подавали воду, і вона цокотіла зубами об вінчик склянки (Юрій Смолич, Дитинство, 1937, 99).

4. Перехідна частина від шкіри до копита в копитних тварин. Часто бувають випадки поранень коней (засічки) у ділянці вінчика (Профілактика захворювань.., 1955, 214); Кайомка та вінчик — перехідна частина від шкіри, звідціль відбувається ріст копита (Конярство, 1957, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 678.

Коментарі (0)