в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ворон»:

ВОРОН 1, а, чол.

1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі). На стрісі, край угла [рогу] селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Іван Франко, XIII, 1954, 94); Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (Олесь Донченко, III, 1956, 110).
Ворон ворону ока не виклює — один одному не буде шкодити. Пан і старшина — як брати рідні! Ворон ворону ока не виклює (Панас Мирний, II, 1954, 85).

2. Рід гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Панночка виглядає.. дівчат, що грають у «ворона» (Любов Яновська, I, 1959, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 740.

Коментарі (0)

ВОРОН 2, прикм., нар.-поет., рідко. Вороний. Козак коника сідлає, З кониченьком розмовляє: — Біжи ж, коню, біжи ворон Аж до тихого Дунаю (Павло Чубинський, V, 1874, 169); [Явдоким (співа):] Над козачим білим трупом Чорний ворон кряче, У ніженьках, на припоні, Ворон коник плаче (Марко Кропивницький, V, 1959, 164).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 740.

Коментарі (0)