в означеннях
Тлумачення, значення слова «Виходець»:

ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, чол.

1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. — Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи може вихідці-бурлаки? (Іван Котляревський, I, 1952, 71); Для нього.. полтавцями були і київські, і чернігівські, і вихідці з інших губерній (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 72).

2. Людина, що перейшла з одного соціального середовища до іншого. В свій час царські тупі чиновники всіма засобами ставили перепони вихідцю з народу [М. Ломоносову] (Павло Тичина, III, 1957, 57); Слідчий був.. вихідцем із робітничої сім'ї (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 203).
Виходець з того світу — покійник, що, за народним повір'ям, виходить з могили. Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Вихідців із того світу (Леся Українка, IV, 1954, 169);  * У порівняннях. А вони [товариші Чіпки], в темній хаті, як вихідці з того світу, світять п'яними очима, кричать, регочуться... (Панас Мирний, II, 1954, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 530.

Коментарі (0)