в означеннях
Тлумачення, значення слова «Винниця»:

ВИ́ННИЦЯ, і, жін., заст.

1. Підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня. [Лукерія Степанівна:] Батько брагу від винниці розвозив по дворах (Марко Кропивницький, II, 1958, 301); — Возив мій Гаврилко Ільковою конячкою спирт з винниці (Любов Яновська, I, 1959, 385);  * У порівняннях. У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 108).

2. Склад з алкогольними напоями. Козаки розбили винницю й випустили в мерзлі рівчаки спирт і вино (Юрій Яновський, I, 1958, 88).

3. діал. Виноградник.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 441.

Коментарі (0)