в означеннях
Тлумачення, значення слова «Вирва»:

ВИ́РВА, и, жін.

1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір. Лінія фронту наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 400); В лісі з часом усе змінилося. Зникли траншеї. Зрівнялись бомбові вирви (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 163); Вони [хлопці] перелізли через вирву в камінному паркані і сіли серед пустиря (Іван Микитенко, II, 1957, 333).

2. Глибока яма у дні річки, ставка. Голуб і Майборода тихо пірнули на дно вирви (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 146).
Гнати (вигнати) у три вирви, фам. — грубо проганяти кого-небудь. [Фрош:] Отак! Кому ж не в лад, того в три вирви гнать! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 77); Дали нам Греки прочухана І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль (Іван Котляревський, I, 1952, 71); Три вирви в шию заробити, фам. — бути грубо вигнаним. Заробив три вирви в шию (Номис, 1864, № 4761).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 467.

Коментарі (1)