ВИ́СТУПЦІ, ів, мн. (одн. виступець, пця, чол.), розм.
Хатні туфлі. А одежа яка: ..шовкова плахта, виступці
золотом вигаптувані (Олекса Стороженко, I, 1957, 188); По підлозі
зашаркав хтось виступцями (Петро Панч, Синів.., 1959, 101).
♦ На виступці, ірон. — іди (ідіть) геть. — Ну, а
тепер, — к бісу, на виступці! — весело загомоніла вона. —
Незабаром батько з матір'ю буде! (Панас Мирний, II, 1954,
236).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 505.