Словник української мови

ВИ́СТУПЦІ, ів, мн. (одн. виступець, пця, чол.), розм. Хатні туфлі. А одежа яка: ..шовкова плахта, виступці золотом вигаптувані (Олекса Стороженко, I, 1957, 188); По підлозі зашаркав хтось виступцями (Петро Панч, Синів.., 1959, 101).
♦ На виступці, ірон. — іди (ідіть) геть. — Ну, а тепер, — к бісу, на виступці! — весело загомоніла вона. — Незабаром батько з матір'ю буде! (Панас Мирний, II, 1954, 236).