в означеннях
Тлумачення, значення слова «Загата»:

ЗАГА́ТА, и, жін.

1. Споруда для затримання руху води в річці, потоці і т. ін. Купці та купецькі синки шумували... То не вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче, то їх вигуки здіймаються вгору (Панас Мирний, III, 1954, 262); З двох боків його [пригород] огортало провалля, з третього — вали, а з четвертого — великий ставок, який набравсь з річки Бушки й тримавсь кам'яною загатою (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 4); Біля Воріт Залізних перекриту, загатою загнуздану бистрінь я добре бачу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 367);
//  Перешкода для плавання, що утворилася від скупчення, нагромадження криги, снігу і т. ін. Переборюючи загати з битої криги, криголами.. досягли острова В. Ляховського (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 114); Незабаром човник приплив у невеличке озерце. Далі путь заступала снігова загата (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 80);
//  Водоймище, утворене гаткою. В одному місці [струмка] нанесло намулу й трісочок, утворилась маленька загата, мов озеречко (Олесь Донченко, IV, 1957, 40).

2. перен. Перешкода, перепона. Після віків неволі урвалася загата заборон, пробудився відвічний слов'янський Ужгород й трусонув сивиною, помолодів (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 63).

3. діал. Вал, насип, стіна, а також подвійний пліт, засипаний всередині чим-небудь, як огорожа. Оселю баби Векли Гнибідихи далеко знати: уся обгороджена по-старосвітськи — загатою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 123); Замість тинів та парканів, у Чаплинці всюди, як і в інших південних селах, тягнуться від двора до двора товсті, литі з глини та кураю вали, так звані «загати». За однією з таких загат.. стоять.. верблюди (Олесь Гончар, II, 1959, 20).

4. діал. Стіна хліва, зроблена з подвійного плоту, закладеного всередині соломою і т. ін. Коло хати стояв одним один обідраний хлівець з загатою од вулиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 33);
//  Огорожа біля стін хати, проміжок між якою і стінами закладається листям, соломою і т. ін. для утеплення хати взимку. А ось і хата, обкладена загатою, волохатою й теплою, як вивернутий овечий кожух (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 73.

Коментарі (0)