в означеннях
Тлумачення, значення слова «Зброя»:

ЗБРО́Я, і, жін.

1. Знаряддя для нападу або оборони. А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори (Тарас Шевченко, I, 1951, 280); На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра, патронташі і інше (Степан Васильченко, III, 1960, 193); — Хто тут? — придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу за зброю (Олександр Довженко, I, 1958, 242); — То теж зброя? — кивнула Шура на труби. — Питаєте! То міномети 82! (Олесь Гончар, III, 1959, 171);
//  Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння. Ідуть переможці, герої, сіяють шоломів моря. І слава радянської зброї над світом встає, як зоря! (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 23); Це ж новочасні миру голуби — Оці лункі, стрімкі аероплани, Які на дужих раменах несуть Не атомну а чи водневу зброю, А мирних, працьовитих, невсипущих Іванів, Янів, Жалів, Гансів, Джонів (Максим Рильський, III, 1961, 223). Брати зброю в руки — починати воювати, боротися. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 43); До зброї — заклик до бою або взагалі до збройної боротьби. Раптом крик: — Товариші!.. Скоріш нагору! До зброї всі! У місті ворог! (Володимир Сосюра, I, 1957, 422); Всі до одного повинні зараз стати до зброї, до оборони революції (Василь Еллан, II, 1958, 226); Із (зі) зброєю в руках — будучи озброєним, маючи справу безпосередньо зі зброєю. Українські письменники під час Великої Вітчизняної війни переважною більшістю своєю були на фронтах і брали участь із зброєю в руках у боротьбі проти фашистів (Павло Тичина, III, 1957, 308); Обернути зброю проти кого — чого — почати воювати, боротися проти того, з ким—чим до цього були мирпі стосунки.

2. Уживається як символ військової справи. [Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався, до весняних пісень... (Леся Українка, II, 1951, 273); Бійці обступили своїх братів по зброї. — Куди? Звідки? — На Братіславу, з Праги! (Олесь Гончар, III, 1959, 445).

3. перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для досягнення якої-небудь мети. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (Леся Українка, I, 1951, 126); — Порадь мене, як побороти страждання? Якою зброєю? — Працею (Олександр Довженко, I, 1958, 350); В процесі комуністичного виховання нової людини наша партія надає величезного значення такій гострій ідеологічній зброї, як література і мистецтво (Комуніст України, 12, 1963, 25).
Складати (скласти, зложити) зброю: а) припиняти збройні дії, припиняти воювати. Курсанти з кулеметами уже оточували ніжинців. — Іменем Реввійськради Республіки наказую скласти зброю (Олександр Довженко, I, 1958, 206); б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій, визнавати себе неспроможним в якій-небудь справі, відступати перед труднощами. Сповнений енергії, рішучості й мужності, Зудін звик ніколи не складати зброї (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 452.

Коментарі (0)