в означеннях
Тлумачення, значення слова «Жереб»:

ЖЕРЕБ 1, а, чол.

1. Те саме, що жеребок 1. Ідучи, раз у раз зустрівалися з хлопцями, що верталися веселі або смутні, дивлячись по тому, хто який жереб узяв (Леся Українка, III, 1952, 555); Ніхто не знає, виймаючи жереб, який талан йому випаде (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 275).

2. перен. Життєвий шлях і те, що на ньому виникає, створюється життєвими обставинами, з чим людина зустрічається і т. ін.; доля. Мій жереб — заклята нужда. Що віру в щастя підкосила... (Павло Грабовський, I, 1959, 206); [Єпископ:] Врятуєш душу, коли загубиш тіло — се твій жереб (Леся Українка, II, 1951, 497); Ніколи ще, як зараз, не вірив він з таким гарячим палом.. у свій щасливий жереб! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 579).
Випав жереб — судилося, було призначено. Хвільку ж Джеджалію та Дубу з Крутим Випав жереб тут голови класти, Боронячи тил визволенцям отим Від людської злої напасті (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 520.

Коментарі (0)

ЖЕРЕБ 2, а, чол., рідко. Те саме, що жеребець. Потім Микула випустив з обори коня. Колись це був добрий жереб, зараз він стояв старий, сухоребрий серед двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 520.

Коментарі (0)