в означеннях
Тлумачення, значення слова «Жертовник»:

ЖЕ́РТО́ВНИК, а. чол.

1. Спеціальний стіл або взагалі те місце, де клали жертву, яку, за релігійними обрядами, приносили богам. [Левіт:] А святий жертовник? Стоїть він цілий. [Тірца:] Тільки без жертов (Леся Українка, II, 1951, 158); Богам приносили [херсонесці] в жертву тварин, птиць і злаки. Жертовники і олтарі стояли на площі перед храмами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 307);  * У порівняннях. Полум'яні язики з кількох вогнищ, розкладених по селу, неслися у небо, як з жертовників... (Іван Ле, Наливайко, 1957, 302).

2. Стіл у православній церкві, на якому виконуються різні обряди. [Гавриїл:] Коли ми говіли, я. бачив тільки шматок вівтаря крізь царські двері, що посередині. А тут все перед очима. І престол, жертовник, і все (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 522.

Коментарі (0)