Словник української мови

ЖМУРКИ 1. рок, мн. Гра, при якій один з учасників із зав'язаними очима ловить або відшукує інших. Івась забув і свою досаду і свої жмурки (Панас Мирний, IV, 1955, 9).
 Гратися в жмурки: а) грати в таку гру, при якій один з учасників із зав'язаними очима ловить або відшукує інших. Пам'ятаю: завжди курява в класі, гамір, темрява така, що діти порозлазяться по вікнах, а маленькі граються в жмурки (Степан Васильченко, IV, 1960, 37);  * Образно. Стоїть горбоносий [Сагайдак] на узбережжі, Де сонце із хвилею грається в жмурки (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 233); б) обдурювати кого-небудь, приховуючи щось. — Все! — тихо каже Зеленцов. — Тепер вам, полковнику, нічого гратися в жмурки. Ви, надіюсь, розкажете про все, що нас буде цікавити (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 495).

ЖМУРКИ 2, рок, мн. Зменш. до жмури. А коли подме вітрець з острова, ріка візьметься чорними жмурками, наче сипнула у воду сердита баба повні пригорщі проса (Олесь Донченко, VI, 1957, 68).
♦ Тільки жмурки пішли від кого — чого — хто-, що-небудь зникає під водою, топиться. Човен тоді хить на другий бік, — од дяка й паламаря тільки жмурки пішли (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 487).