в означеннях
Тлумачення, значення слова «Жужелиця»:

ЖУЖЕЛИЦЯ 1, і, жін.

1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 285); Кучугури жужелиці й зотлілої цегли ховалися в хащах ожини та дикої малини (Олесь Донченко, II, 1956, 61); Сірко Старший слухняно виходив, але вибрану жужелицю потихеньку виносив з хати (Іван Сенченко, Опов., 1959, 194).

2. діал. Нагар. Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний, I, 1954, 319).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 545.

Коментарі (0)

ЖУЖЕЛИЦЯ 2, і, жін. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. В пухкому ґрунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкіди. і хвор.. рослин, 1956, 18).
Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Хлібна жужелиця (туруп) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колгоспник України, 8, 1961, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 546.

Коментарі (0)