в означеннях
Тлумачення, значення слова «Житниця»:

ЖИ́ТНИЦЯ, і, жін.

1. Приміщення, в якому зберігається зерно; амбар. І пожнемо І в житницю соберемо Зерно святеє (Тарас Шевченко, II, 1953, 310); Боячись голодних бунтів, Борис Годунов звелів роздавати хліб з казенних житниць (Історія СРСР, I, 1956, 153); Зерно ясно-жовте у наші житниці пливе (Максим Рильський, I, 1956, 212).

2. перен. Республіка, область, район, що вирощує багато хліба і забезпечує ним інші місця. Радянська Україна б однією з найбільших житниць Радянського Союзу (Радянська Україна, 21.I 1954, 3); Сибір був захоплений буйною вольницею Єрмака.. Ось який люд завоював, зберіг і перетворив суворий Сибір у житницю Росії (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 21).

3. діал. Житня солома.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 533.

Коментарі (0)