в означеннях
Тлумачення, значення слова «Зоря»:

ЗОРЯ́, і, жін.

1. Те саме, що зірка 1. Поряд із зорями, які мають точну схожість із Сонцем, є зорі більші і менші від нього (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 7); Край неба викотилась, ніби з моря виплила, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 229); Синє небо було всипане зорями (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Підвів [Кирило] голову, а в обличчя йому війнув вітер, ніби погасив на синьому небі останню зорю... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 184); Вогняною крапелькою все ясніше і ясніше замерехтіла вечірня зоря (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 289);  * Образно. Вас вестимуть до радості зорі Москви, Зорі правди, ясніші кришталю (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 46);  * У порівняннях. Навернулась йому на думку Олена, що хороша була, як зоря ясна, а покірна, а тиха, як голубка сива! (Марко Вовчок, I, 1955, 51); Під беретом, ніжним, як пушинка, сині очі зорями цвітуть (Володимир Сосюра, II, 1958, 103);
//  нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. «Серце моє, зоре моя. Де це ти зоріла?» «Я сьогодні забарилась: Батько занедужав, Коло його все поралась...» (Тарас Шевченко, I, 1963, 89).
 Вірити у свою або чию [щасливу] зорю — те саме, що Вірити у свою або чию [щасливу] зірку (див. зірка). Хто вірить у зорю свою І смерть в обличчя знає, Той у щоденному бою її перемагає (Леонід Первомайський, II, 1958, 250); До зір — дуже високо. Вставав завод з руїн. Високі труби Сягали хмар, підводились до зір (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 64).
Зорі з неба знімати, перев. з запереч. част. не — те саме, що Зірки з неба хапати (знімати, здіймати і т. ін.) (див. зірка). — А про Василя вже того — і такий і он який, трохи не зорі з неба зніма (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Провідна зоря — те саме, що Провідна зірка (див. зірка). Велика Партіє великого народу, Знамено вольності в міцних його руках! Ти провідна зоря в боях його й трудах, Ти — сонце, що ясну віщує нам погоду (Максим Рильський, III, 1961, 286); Родитися (народитися) під щасливою зорею — те саме, що Родитися (народитися) під щасливою зіркою (див. зірка). На прощання сказав пораненому Василеві старший лейтенант: — Під щасливою зорею ти родився... (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 48).

2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Гордо ми пливли по Рейні І дивилися згори, Як палав зелений берег Од вечірньої зорі (Леся Українка, IV, 1954, 103); Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, — передвісник зорі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 413);  * Образно. Зоря Жовтнева розцвіла, Устало сонце на погоду... Великій Партії хвала, Хвала радянському народу! (Максим Рильський, I, 1956, 379);
//  Час появи на горизонті такого освітлення. — Стою на зорях вечірніх і вранішніх, заклинаю дороги. Стою опівночі над безоднею скорботи, аби не взяв його ні меч, ні вогонь, ні вода. Сину мій, обороно моя!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 280); Рано на зорях сестри проводжали Веснянку (Олесь Гончар, Земля... 1947, 168).
Від (од) зорі до зорі — з ранку до вечора або з вечора до ранку. Рішив Василь найнятися у робітники.. Це означало роботу від зорі до зорі, але цього не боявся Василь (Гнат Хоткевич, I, 1966, 102); За милих виплакали очі Дружини, матері; Скрізь ллються слізоньки жіночі Від зорі до зорі (Павло Грабовський, I, 1959, 243); До зорі: а) до настання темряви. Хотілося.. до самої зорі тесати, стругати дзвінке дерево (Михайло Стельмах, II, 1962, 387); б) до ранку. Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло (Леся Українка, I, 1951, 65); На зорі — на світанку, рано-вранці. Вийшовши з дому на зорі, Назарович до половини дня борсався ще десь на півдорозі (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 33); На зорю займається (займалося, зайнялося, здійметься і т. ін.), безос., перев. із запереч. част. не — починає (почало і т. ін.) світати. Ранісінько-ранісінько піднялась. Усі сплять; іще й на зорю не займається, — імла (Марко Вовчок, I, 1955, 7); Було ще на зорю не здійметься, вона з коромислом біжить по воду (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 112); Ні світ ні зоря; Чи світ чи зоря — дуже рано. Прокинувся чоловік ні світ ні зоря — і хоч тобі очі виколи — не стулилися більше та й годі (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 214); Чи світ чи зоря, вже й повставали (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 58).

3. перен., чого. Початок, зародження чого-небудь. Щаслива родина братерських народів кожний рік відзначає свободи зорю (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 67); Вже на зорі своєї письменницької діяльності.. Мирний розглядав літературу як зброю в боротьбі проти соціальної неправди (Літературна газета, 27.I 1955, 3).

4. перен., рідко. Те саме, що зірка 2. Ясній зорі українського кону, Високоталановитій Марії Костянтиновні Заньковецькій від щирого серця зачарованих нею полтавців, на спомин 9—26 грудня 1903 р. (Панас Мирний, V, 1955, 417); У Парижі виступає нова зоря екрана Марина Владі... (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 6).

5. рідко. Те саме, що зірка 3. По улицях хлопці понесли зорю (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 101); На стволі цієї гарматки ясніли, як ордени, червоні зорі (Олесь Гончар, III, 1959, 262); Цвіте рубін кремлівських зір Огнями найяснішими... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 71); Його слова, як помсти зброя, сміються губи молоді, і золота зоря героя сіяв на його груді (Володимир Сосюра, II, 1958, 303).

6. Ранковий або вечірній військовий сигнал, який виконується на барабапі, горні чи трубі. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); Одного ранку, щойно на зорю програли, об'являють нам, що підем на станцію (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 116); Пізно ввечері, після зорі, — кінець трудового дня (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 73).

7. розм. Те саме, що метеор. Кожна падаюча зоря — метеор — це маленька частинка, яка зіткнулася з Землею і спалахнула від удару об нашу атмосферу (Бесіди про всесвіт, 1953, 85); Глянула я на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря (Нечуй-Левицький, III, 1956, 270).

8. перев. мн., діал. Зірочки (у 4 знач.). Веселий метелик по плецю літав, На гайстри, на зорі, на ромен сідав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 337); Відмічалося поїдання бруньок, бутонів та погонців чагарника з листяних порід дерев, кропиви, споришу, іриса, ..ріпака, зорі (Шкідники.. рослин, 1949, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 689.

Коментарі (0)