АБОРИГЕ́Н, а, чол., книжн. Корінний житель країни або місцевості; тубілець, автохтон. Недоїдання, захворювання і висока смертність дітей стали звичайними явищами серед аборигенів Центральної Австралії (Вечірній Київ, 14.III 1957, 4).
АБОРИГЕ́Н, а, чол., книжн. Корінний житель країни або місцевості; тубілець, автохтон. Недоїдання, захворювання і висока смертність дітей стали звичайними явищами серед аборигенів Центральної Австралії (Вечірній Київ, 14.III 1957, 4).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 4.