Словник української мови

АБРЕВІАТУ́РА, и, жін. Слово, що становить скорочення двох або кількох слів, напр.: колгосп, райвиконком. Він користувався в значній мірі готовою вже поезією мови, готовим запасом абстракцій і абревіатур (Іван Франко, XVI, 1955, 265); Окрему групу серед складних слів становлять так звані абревіатури, або складноскорочені слова (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 424);
//  Літерне скорочення кількох слів, напр.: УРСР, КПРС;
//  Загальноприйняті скорочення слів на письмі, напр.: і т. д., див., і т. ін., пор.