Словник української мови

АЧЕЙ, част., розм., рідко. Може, можливо, а що як. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю (Словник Грінченка); Ходім! ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети! (Леся Українка, I, 1951, 167);
//  Мабуть, здається. Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (Олександр Підсуха, Загули.., 1960, 67).