АДРЕ́СА, и, жін. Позначення місця проживання чи
перебування кого-небудь або місцезнаходження
чого-небудь. Пишу тепер коротко, аби подати свою адресу
(Михайло Коцюбинський, III 1956, 324); На прощання спитала його
адресу, — повторила кілька разів, — завчила (Андрій Головко,
II, 1957, 407);
// Напис на конверті, пакунку і т. ін.,
що вказує на місце призначення й одержувача. Він
послав дещо Вам, та не знає, чи дійшло воно до Вас, бо
посилка була не під Вашою адресою (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
117).
♦ На адресу, рідко В адресу чию — про кого-небудь.
Проходячи контрольною, я чув не дуже похвальні епітети
на вашу адресу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 69); Хотілося
розгадати з інтонацій репліки в його адресу: чи знає
секретар, що він виїздив до Уч-Каргалу (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 46); Помилитися адресою — звернутися не до
того, до кого потрібно. — Ви бачите, що... — він на мить
замовк, підшукуючи потрібні слова, — що ви трохи
помилились адресою (Олесь Донченко, I, 1956, 459).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 21.