АДВОКА́Т, а, чол.
1. Юрист, що захищає обвинуваченого або веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець. — З мене адвокат — он який вийде! (Панас Мирний, V, 1955, 170); — Рятуй мене, Насте! ..Піди до адвоката, заплати йому, що схоче (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Марко Черемшина.. усе життя заробляв собі хліб як селянський адвокат у глухому містечку (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 79).
2. перен. Про людину, що заступається за кого-небудь, захищає когось. — Говори, адвокате, говори! — сказала.. мати. — Цікава я знати, що він тобі дав за те, що ти так за ним обстаєш? (Іван Франко, III, 1950, 388); [Люда:] Я можу про це поговорити сама. Мені не потрібні адвокати (Сава Голованівський, Драми, 1958, 160).