АЙ 1, виг.
1. Виражає біль, переляк, страх і т. ін. — Не дивіться на мене. — Коли я хочу. — ..Тільки насмільтесь. — Уже насміливсь. — Ай! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); Кінський тупіт вже на вигоні. Бахнуло од волості. Ай, горе ж яке! (Андрій Головко, II, 1957, 354).
2. Виражає незадоволення, докір, осуд, жаль і т. ін. — Яковось-то жилося тобі, серденько, самій? — питає стара. — Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така! (Марко Вовчок, I, 1955, 104).
3. Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін. Ай! Як тут гарно! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 111).