Словник української мови

АКА́ЦІЯ, ї, жін. Назва кількох видів посухостійких дерев або кущів з білими чи жовтими квітками. Гаряче повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Одеса лежала на крутому узгір'ї в садах акацій і каштанів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 65).
▲ Біла акація — дерево з пахучими білими квітками. У нас (себто у кубанців) уже одцвіла біла акація (Володимир Самійленко, II, 1958, 466); Жовта акація — чагарник з жовтими квітками. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (Нечуй-Левицький, II, 1956, 38).