в означеннях
Тлумачення, значення слова «акцент»:

АКЦЕ́НТ, у, чол.

1. Своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій мові (діалектові), особі. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Вона й говорила з ним потім по-руськи, але з якимось неруським акцентом (Іван Франко, III, 1950, 94); Жінка прислухалася до його слів, але він говорив чистою українською мовою, без чужого акценту (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 163).

2. лінгв. Наголос у слові;
//  Знак (’), яким цей наголос позначається на письмі;
//  муз. Ритмічний наголос.

3. перен. Особлива увага до чого-небудь; підкреслення. Вистава [«Ревізор»] йшла.. з акцентом на гостру, соковиту акторську подачу образів (Минуле українського театру, 1953, 160).
 Робити акцент на чому — підкреслювати яку-небудь думку, звертати особливу увагу на що-небудь; акцентувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 31.

Коментарі (0)