АХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до ахати. Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи (Іван Франко, VII, 1951, 310); Швець Омелько довго вдивлявся у вершників і раптом ахнув і зблід (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 17); Несподівано чорнолісся сухо ахнуло одним і другим пострілом (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 284).
2. Вистрілити. Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку, коло якого мотались посильні (Юрій Яновський, I, 1958, 277).