Словник української мови

АКОРД 1, у, чол. Гармонійне поєднання кількох музичних звуків або голосів. Загриміли акорди, міцні, як сталь, дужі, глибокі, як море (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Її руки сміливо і впевнено брали найважчі акорди і з блискавичною швидкістю виконували найскладніші пасажі (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 79);  * Образно. Я ввесь був як пісня, як акорд суму, що злився з піснею моря, сонця і скель (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 288); Тим часом розвиднялося, світало. Пташиний гомін з гомоном людським Бринів здаля акордом неясним І в вогкій ямі завмирав луною (Максим Рильський, II, 1956, 49).
▲ Акорд струн — набір струн для смичкового або щипкового музичного інструмента.
♦ Заключний акорд — дія, явище, подія і т. ін., якими що-небудь закінчується. Заключним акордом.. свята радянського мистецтва став 8 грудня концерт у Кремлівському палаці заїздів (Літературна Україна, 11.XII 1962, 1).

АКОРД 2, у, чол., заст. Угода, договір між ким-небудь. — Ти, посол, людина розумна, помисли: учинити зараз акорд не можемо (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 68).