АКСІО́МА, и, жін.
1. Вихідне положення в науці, яке приймається без доказів і лежить в основі доказу правдивості інших положень. Коли б се сказав ученик, котрий перший раз довідався, що два рази два — чотири, і в великій радості прикладає сю аксіому всюди, де треба і де не треба, ми б не дивувались (Іван Франко, XVI, 1955, 139); Частій вважав, що перша аксіома, геометрії «пряма лінія — найкоротша відстань між двома точками» — придатна для всякого випадку в житті (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 405).
2. перен. Незаперечна істина, цілком очевидне твердження. Революційний клас в реакційній війні не може не бажати поразки своєму урядові. Це — аксіома (Ленін, 21, 1950, 237); Людина не може жити з пробитим серцем.. Для нього [професора] вищеподане твердження ще не було аксіомою (Юрій Смолич, I, 1958, 178).