АНАЛІТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який базується на застосуванні аналізу (в 1 знач.). Хотячи чи не хотячи, вона [критика] мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною (Іван Франко, XVI, 1955, 246); У цьому віці [від 4 до 6 років включно] у дітей значно ускладнюється як аналітична, так і синтетична діяльність кори великих півкуль (Шкільна гігієна, 1954, 52).
2. Здатний до аналізу (в 1 знач.). [Ватутін:] Аналітичний розум, Олександре Володимировичу, — велика сила! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 114).
3. Який служить для аналізу (в 2 знач.). Аналітичні ваги.
4. Стос. до аналітичної геометрії. Найважливішим
способом задання функцій двох змінних, як і функцій
однієї змінної, є аналітичне задання (Курс математичного аналізу,
II, 1956, 8).
▲ Аналітична геометрія — розділ математики, що
вивчає властивості геометричних ліній, поверхонь і тіл
методами алгебри й математичного аналізу; Аналітичні
мови — мови, в яких відношення між словами в
реченні виражені не формами слів, а за допомогою службових
частин мови, інтонації та порядку слів тощо;
Аналітична хімія — розділ хімії, що займається визначенням
хімічного складу речовин. Основні завдання сучасної
неорганічної та аналітичної хімії зв'язані з питаннями
розробки технології нових матеріалів (Наука і життя, 12,
1957, 14).