АНЕКДО́Т, а, чол.
1. Коротке жартівливе (здебільшого
вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію.
Він усе розказував українські народні анекдоти, смішні,
повні жарту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 442); У великі твори,
наприклад романи, включають іноді окремі закінчені
оповідання, казки, легенди, анекдоти (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 159);
// Вигадка, жарт. Він довго
сердився і спочатку навіть соромився їздити [на автомобілі],
аж поки не звик і не перестав прислухатись до зауважень
і анекдотів з цього приводу (Олександр Довженко, II, 1959, 94).
2. Кумедний випадок, подія або пригода.