АНІЯКІ́СІНЬКИЙ, а, е, займ. запереч., розм. Варіант займенника ніякісінький, вживаний для підсилення. У.. книжці «Серед степів» цензура не зробила аніякісінької заборони (Панас Мирний, V, 1955, 410); Тирада була довга. Але Івась не звернув аніякісінької уваги на неї, хоча й вислухав до кінця (Любов Яновська, I, 1959, 411).