АНТИ, ів, мн. Назва східнослов'янських племен, які в IV—VI ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром. Візантійські автори VI ст. н. е. розповідають про численні слов'янські племена антів (Історія УРСР, I, 1953, 30); Раніше тут проходили хоробрі племена антів. Може, ось цей горбок біля самої дороги і є могила вождя одного з тих племен (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 24).
АНТИ... Префікс, що вживається для творення слів із значенням протилежний, ворожий чому-небудь; проти; напр.: антиколоніальний і т. д.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 49.