АПЕТИ́Т, у, чол.
1. тільки одн. Бажання їсти,
охота до їди. Тепла пахуча пара од поросятини
страшенно дратувала в них апетит (Нечуй-Левицький, III, 1956,
377); Апетит здоровий, все з'їдаю, що дають, і другий
раз прошу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); — А ти чого не
їси? — ..питає Віктор свою супутницю. — Щось
апетиту нема. — А ти їж: апетит приходить під час
їди (Андрій Головко, I, 1957, 459).
♦ Вовчий апетит — дуже великий апетит. У нього
з'явився.. вовчий апетит (Олесь Донченко, II, 1956, 65).
2. перев. мн., перен. Прагнення до чого-небудь. Король Зігмунд був таємний єзуїт, і конгрегація роздмухувала його апетит, щоб підкорити Ватіканові безмежні землі північно-східного царя (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 334).