в означеннях
Тлумачення, значення слова «апогей»:

АПОГЕ́Й, ю, чол.

1. астр. Найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі. Висота апогею ракети-носія нижча від апогею супутника більш як на 100 кілометрів (Радянська Україна, 14.XI 1957, 3).

2. перен. Найвищий ступінь чого-небудь; вершина, розквіт. Я її [«Одержиму»] в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею (Леся Українка, V, 1956, 436); Апогеєм боротьби Київської держави з Візантією за панування в Північному Причорномор'ї був загальновідомий похід князя Володимира на Херсонес (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 592); Ураган досяг свого апогею (Олександр Довженко, II, 1959, 199).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 55.

Коментарі (0)