Словник української мови

АРТІ́ЛЬ, і, жін. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Після визволення західних областей України народні різьбярі.. організували в Косові артіль «Гуцульщина», у яку вступило багато талановитих майстрів-різьбярів з Косова і навколишніх сіл (Матеріали з етнографії.., 1956, 4); А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 164).
 Сільськогосподарська артіль — кооперативне об'єднання трудящих селян на основі добровільного членства для ведення великого соціалістичного господарства; колгосп.