АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до аристократія 2. Народна трагедія народилася на майдані.. і потім уже була покликана в аристократичне товариство (Про мистецтво театру, 1954, 8); Влада скіфських вождів поступово втрачає свій демократичний характер і набуває рис деспотичного правління в інтересах родової аристократичної верхівки (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 154).
2. Власт. аристократові, аристократам. Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (Іван Франко, VII, 1951, 40); Його рухи, манери одразу набрали якоїсь аристократичної вишуканості (Яків Баш, Вибр., 1948, 54).
3. іст. Який характеризується панівною роллю аристократії (в 2 знач.). Рабовласницькі республіки розрізнялись своєю внутрішньою організацією: були республіки аристократичні і демократичні (Ленін, 29, 1951, 427).