АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до атакувати;
// у знач. ім. атакуючий, чого, чол. Той, хто атакує.
Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 684).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 70.