АТЕЛЬЄ́, невідм., сер. Майстерня маляра,
скульптора, фотографа. Велике ательє, де хотіла
сфотографуватись Марійка, було сьогодні зачинене (Олесь Донченко, V,
1957, 222);
// Майстерня одягу, взуття, головних уборів.
Кімната перетворилася на справжнє ательє мод
(Вадим Собко, Стадіон, 1954, 240).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 70.