АВТОНОМІ́СТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до автономіст;
// Власт. автономістові. Угоди коацької старшини з
турецькими султанами, з шведами, автономістські
прагнення старшини майже не знайшли свого відображення
в піснях (Історія української літератури, I, 1954, 97).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 13.