АВТОНО́МНИЙ, а, е.
1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний. Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п'ять років (Конституція СРСР, 1945, 17); Автономна область.
2. Самостійний, незалежний у розв'язанні певних
питань. Всі партійні організації автономні у вирішенні
місцевих питань, якщо ці рішення не суперечать
політиці партії (Статут КПРС, 1961, 12);
// Який ведеться,
здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь. В
кораблі-супутнику розміщаються.. система автономної
реєстрації даних про роботу приладів,
радіотелеметричні системи і різні датчики (Наука і життя, 5, 1961, 16).