БАГАТО.
1. Присл. якісний до багатий 1, 3, 4. Ми в дружній живемо сім'ї, Розумно і багато (Максим Рильський, I, 1956, 362); Вони [українські культурні діячі старшого віку].. одслопили перед усіма народами багато обдаровану душу нашого народу (Володимир Самійленко, II, 1958, 393); З обох боків портрета висять кінці багато вишиваного рушника (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45).
2. присл. У великій кількості; протилежне мало.
Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся,
зажуришся, — Згадай мене, брате! (Тарас Шевченко, I, 1951, 69);
// у знач.
числ. Велика кількість кого-, чого-небудь. Рідні пісні
навіювали на нього багато споминів (Олесь Гончар, III, 1959, 132);
// у знач. присудк. сл. Вужів було так багато, що Соломія
скоро перестала звертати на них увагу (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
361);
// у знач. ім. багато, багатьох. Він [В.
Самійленко], як, мабуть, і кожен з письменників, багатьом
подобається, а багатьом ні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 197);
Багатьом не повернутись уже ніколи до рідних своїх
хат (Олександр Довженко, II, 1959, 78).
Багато хто (кого, кому і т. д.) — про неозначено
велику кількість людей. В публіці палка цікавість.
Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм
Нартала з пантерою (Леся Українка, II, 1951, 542); Багато що
(чого, чому і т. д.) — про неозначено велику кількість
предметів, явищ і т. ін. Я усе згадала собі..; згадала
багато чого (Марко Вовчок, I, 1955, 228); Вицвіли в матері очі
від чекання, сліз і багато чого (Олександр Довженко, I, 1958, 33).
3. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Ті здорові квітки були багато кращі од квіток, що малюють по стінах дівчата (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171); [Дівчина:] Вона багато молодша від тебе? (Леся Українка, II, 1951, 97).