БАГАТИ́Р, я, чол., розм. Те саме, що багач. Он двір стоїть багатиря гладкого, Неначе городок (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 173); Земля для всіх. А хто її має? А хто ж її має? Пан, багатир... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 71); [Робітники:] — От яке наше життя! — От до чого доводять нас багатирі! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 81).