в означеннях
Тлумачення, значення слова «байдуже»:

БА́ЙДУ́ЖЕ.

1. Присл. до байдужий 1. Вставав [Лазар] серед ночі і йшов на роботу, байдуже, холодно, без цікавості (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 199); Що людям до жалю чужого? — Одні позіхали, байдуже мовчали, А другі тікали від нього (Леся Українка, I, 1951, 344); Чи міг Вася байдуже писати про бійця, який пробивався з ним трансільванськими лісами..? (Олесь Гончар, I, 1954, 172);  * Образно. Осіння ніч байдуже шамотіла десь за тином опалим листям (Олесь Донченко, I, 1956, 101).

2. у знач. присудк. сл. Все одно, однаково, не має значення. Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне (Володимир Самійленко, I, 1958, 128); Дівчата в ясних убраннях Усміхаються ясно — Не мені, та байдуже! (Максим Рильський, I, 1946, 188);
//  Не беру (не береш і т. д.). до уваги. [Мар'яна (спохватившись):] Е, ні, треба додому бігти..; заслухалась вас та й байдуже, що пора уже додому (Степан Васильченко, III, 1960, 29);
//  Не журюся, не турбуюся (не журишся, не турбуєшся і т. д.). В сусід моя матусенька, А батько й байдуже (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 74); — А я про своє [пальто] байдуже, — додав Власов, лягаючи прямо на траву (Панас Мирний, IV, 1955, 142).

3. у знач. присудк. сл., кому до кого, до чого, про кого, про що. Не цікавить, не обходить кого-небудь щось. Віднині в них одна дорога. А до людських теревенів їм байдуже (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 11); Розтовстів наш котик дуже — До мишей йому байдуже (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 83); Дарма, про все йому [ведмедикові] байдуже, Лежить та ласує медком (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 89.

Коментарі (0)