БАЙДУ́ЖО, присл. Те саме, що байдуже 1. Слова ті бринять зовсім не так байдужо, як звичайна розмова (Леся Українка, III, 1952, 476); Минали його байдужо, бо таких, як він,.. було тут багато (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 676).
БАЙДУ́ЖО, присл. Те саме, що байдуже 1. Слова ті бринять зовсім не так байдужо, як звичайна розмова (Леся Українка, III, 1952, 476); Минали його байдужо, бо таких, як він,.. було тут багато (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 676).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 90.