БАКИ 1, ів, мн. Те саме, що бакенбарди. Руді рідкі баки, мов гичка з пшенички, спускалися з запалих щік (Панас Мирний, III, 1954, 160); В сьомому класі вже ясно виявилося, що Федько Луговий — шатен і що вуса й баки в його чорняві (Остап Вишня, II, 1956, 297).
БАКИ 2, ів: ▲ Забивати (забити) баки кому — нав'язливими розмовами відвертати чиюсь увагу від чого-небудь; заморочувати, задурювати голову комусь. Він вам заб'є баки своїми словами, що набрався у розумних людей (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); — Чужим людям можете се говорити, — може, вам і повірять, але нам тим баки не заб'єте (Іван Франко, VIII, 1952, 30); — То... то... ви мене в дурні пошили? Під боком кохалися, а ти мені баки забивав якоюсь дівчиною на селі (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 351); Багатирка Хима довго лаби ала баки парубкам; крутила ними (Яків Качура, II, 1958, 8); — Одне слово, забила мені баки [дочка шевця] — далі нікуди. Та й оженила таки ж на собі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 139).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 92.