Словник української мови

БАЛАКАНИ́НА, и, жін. Довга, багатослівна розмова або висловлювання. 1 тільки з виступів.. зрозуміла нарешті Сташка, що вся ота балаканина оберталася довкола індивідуальних і колективних договорів друкарських робітників з власниками друкарень (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 392); В Сахно урвався терпець. Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Юрій Смолич, I, 1958, 123);  * Образно. Товщина твору є сумнівна цінність, швидше хиба. В своїй творчості я всіма силами боровся з балаканиною (Степан Васильченко, IV, 1960, 55);
//  збірн. Поверхові, беззмістовні висловлювання, балачки про що-небудь. С. Тудор з величезною силою і наочністю показав у своєму романі всю облудність націоналістичної балаканини (Історія української літератури, II, 1956, 587);
//  Легка, невимушена розмова. Їм так хотілося розважитися дотепною балаканиною (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 70).