в означеннях
Тлумачення, значення слова «баламут»:

БАЛАМУ́Т, а, чол.

1. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за грати Давно уже пора саджати (Любов Забашта, Калин. кетяг, 1956, 113);
//  Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. Переді мною був не той Павло, безжурний співун і баламут, якого я звик бачити (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 10).

2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні; спокусник, зальотник. Баламуте, вийди з хати; Хочеш мене закохати, Закохати та й забути, — Всі ви, хлопці, баламути! (Народна пісня); [Водяник:] Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! (Леся Українка, III, 1952, 191).

3. діал. Риба макрель; скумбрія. Невід був повнісінький баламутів, осятрів, білуги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 94.

Коментарі (0)