БАЛУХА́ТИЙ, а, е, вульг. Те саме, що банькатий. Як чотири багнети, дивились на нього [Борового] буравчики Вадима і мутні, раптом почервонілі, балухаті очі Коростилевського (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 199); Примітним було Андріянове сизо-червоне балухате обличчя (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 204).