БАНДА́Ж, а, чол.
1. Хірургічний пояс чи пов'язка для
підтримання в нормальному положенні яких-небудь
органів або частин тіла. Незабаром мені мають робити
гіпсовий бандаж, і маю в ньому пробути місяць (Леся Українка,
V, 1956, 34);
// Взагалі пов'язка. Сахно послабила
пута й, дарма що поранений дуже опинався, змінила
йому бандаж на рані (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956,
104).
2. техн. Сталевий обруч, обід, який насаджують на частини машин для зменшення їх зносу, зокрема обід (шина) на вагонному або паровозному колесі. Насадка бандажів — виключно складний процес (Яків Баш, Вибр., 1948, 116); Широкі бандажі важких лафетів під гаубицями народжували на брукові рівномірний незграбний звук (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 64).